Вертикальний захват застосовують там, де листову сталь або плоскі елементи потрібно підняти, розвернути чи встановити у вертикальному положенні без тимчасових отворів і допоміжних кріплень. Він фіксується безпосередньо за край листа, передає навантаження на стропи й дає змогу працювати з окремими картами металу, пакетами, щитами, плитами та готовими елементами конструкцій.

У зоні цеху або складу захват вертикального типу використовують для завантаження й розвантаження листового прокату, подачі карт до верстатів плазмового й газового різання, встановлення листів у пристрої гнуття, переміщення панелей і плит на ділянках складання. Одне з ключових завдань — замінити тимчасові стропальні вузли на штатний інструмент з відомим запасом міцності й зрозумілою схемою роботи.

На відміну від ланцюгових або текстильних стропів, які вимагають отворів, кран-балок або захватних рам, такий пристрій працює за край листа й не змінює геометрію виробу. Це важливо, коли деталь уже пофарбована, має готову поверхню або допускає фіксацію тільки в певній зоні. Правильно підібраний ланцюг вантажний, стропи й вертикальні захвати утворюють комплект, що працює як одна система й дозволяє виконувати повторювані операції з однаковою точністю.

Конструкція та принцип роботи захватів вертикального типу

Типовий захват вертикального типу складається з компактного корпусу з легованої сталі, рухомої щелепи з зубчастою робочою поверхнею, осі обертання та проушини для приєднання стропа. Конструкція розрахована так, щоб під дією ваги вантажу щелепа самозатискалась на кромці листа, а при розвантаженні фіксатор дозволяв безпечно відкрити захоплювальну частину.

Зубці на робочій поверхні забезпечують надійне зчеплення зі сталлю й передають зусилля без прослизання. Фіксуючий механізм блокує щелепу в закритому стані до моменту, поки стропальник не переведе рукоятку у положення розблокування. Така схема зменшує ризик випадкового відкривання під навантаженням і дозволяє контролювати момент початку й завершення роботи.

У багатьох моделей проушина має дві ступені свободи: вона відхиляється від умовної вертикалі в двох площинах. Це дає можливість працювати з кутовим відхиленням стропа й підвішувати лист не строго в одній площині. Під час підбору звертають увагу на допустимий кут відхилення, товщину листа, діапазон вантажопідйомності, масу самого пристрою й запас міцності. Для промислового використання типові значення запасу — не менше 4:1 відносно робочого навантаження, а товщина листів може перекривати діапазон від тонкого прокату до масивних плит.

Ще один важливий елемент — маркування. На корпусі зазвичай наносять вантажопідйомність, мінімальну й максимальну товщину листа, напрям роботи (стрілка «вгору») та номер партії. Це спрощує ідентифікацію в стропальній зоні та дозволяє швидко відбракувати деталь, яка не відповідає задачі.

Підбір і безпечна експлуатація вертикальних захватів

Щоб вертикальний захват працював у своєму діапазоні, підбір починають із чітких вихідних даних: маса листа або заготовки, товщина, спосіб стропування, тип крана чи талі, частота циклів. Робоча вантажопідйомність пристрою з запасом повинна перевищувати вагу найважчого листа, який піднімається в конкретній схемі.

  • Маса враховується з урахуванням можливих допусків на товщину листа, залишків вологи, мастил або інших матеріалів на поверхні.

  • Товщина повинна потрапляти в діапазон, вказаний у паспорті; при меншій товщині зубці працюють неправильно, при більшій щелепа може не замкнутися.

  • Кількість захватів визначають з урахуванням габаритів листа: для довгих карт логічно використовувати пару або декілька пристроїв у зв’язці з багатовітковим стропом.

  • Схему стропування підбирають так, щоб кут між гілками стропа не виходив за рекомендовані межі, а лист не працював як важіль, що перевантажує крайні точки.

Під час щоденної експлуатації захоплювальну частину очищують від окалини, стружки та бруду, контролюють стан зубців і відсутність тріщин на корпусі. Проушину й вісь перевіряють на відсутність видимих деформацій, розтягувань і слідів ударів. Будь-які дефекти, що змінюють геометрію або зменшують перетин металу, є підставою для виведення пристрою з роботи до повної діагностики.