Коли один із подружжя відмовляється розлучатися, посилаючись на дитину, ситуація стає особливо болючою. Часто це не бажання зберегти сім’ю, а спосіб утримати контроль, уникнути відповідальності або просто затягнути процес. Жінка при цьому може почуватися винною, розгубленою або «зв’язаною» через страх завдати шкоди дитині. Але важливо знати, що закон дозволяє розірвати шлюб навіть тоді, коли чоловік категорично проти та прикривається сімейними обставинами.
Чому чоловіки часто використовують дитину як аргумент
Не всі заперечення проти розлучення є щирою турботою. Дуже часто за фразами «дитині потрібна повна сім’я», «я не дозволю забрати дитину» або «через дитину ми не можемо розлучитися» стоїть небажання відпустити ситуацію. Людина може боятися змін, втрати контролю, матеріальних зобов’язань або того, як виглядатиме перед суспільством. Інколи подібні слова стають інструментом тиску — чоловік намагається втримати стосунки через страх або маніпуляції.
Для жінки це створює додатковий емоційний тягар. Вона може сумніватися, чи правильно чинить, боятися за дитину, переживати, що розлучення «зламає» малюка. Але діти сильніше страждають не від розриву сім'ї, а від атмосфери постійних конфліктів, напруження, холодності чи байдужості між батьками.
Чи можна розлучитися без згоди чоловіка?
Так. Закон однозначний: згода другого з подружжя не є обов’язковою. Якщо чоловік не хоче розлучатися — це не блокує процес. Жінка має повне право звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.
Суд розглядає такі справи у спрощеному порядку, навіть якщо чоловік не з’являється на засідання або навмисно уникає їх. Якщо він не реагує на повістки або не виходить на зв’язок, суд ухвалить рішення заочно, тобто без його участі.
Наявність дітей не ускладнює сам факт розлучення, але суд окремо вирішує, з ким вони будуть проживати та як другий із батьків бере участь у вихованні.
Як діяти юридично?
Перший крок — підготовка та подання позову до районного суду за місцем проживання чоловіка або за своєю адресою, якщо дитина проживає з вами. Позов можна подати особисто або через систему «Електронний суд».
До заяви на розлучення додаються паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про шлюб і свідоцтво про народження дитини. У позові потрібно описати, чому шлюб фактично припинився та чому неможливо продовжувати сімейне життя. Не потрібно звітувати про деталі конфліктів — достатньо вказати, що стосунки зруйновані й спільного проживання більше немає.
Суд призначає розгляд справи, надсилає повістки чоловіку. Якщо він не приходить без поважних причин, справа все одно буде розглянута. Після ухвалення рішення суд дає 30 днів на апеляцію, і після цього шлюб вважається офіційно розірваним.
Як не дозволити маніпулювати дитиною?
Коли чоловік прикривається дитиною, важливо пам’ятати просту істину: дитина не повинна бути інструментом у конфліктах дорослих.
Не піддавайтеся на фрази на кшталт «я заберу дитину», «ти зруйнуєш їй життя», «ти не дозволиш їй бачити батька».
Закон захищає право кожної дитини на спілкування з обома батьками, незалежно від того, разом вони чи ні. Якщо чоловік хоче бачитися з дитиною, це можна врегулювати окремою угодою або рішенням суду — графік зустрічей, умови спілкування тощо.
Якщо ж чоловік використовує дитину, щоб тиснути на вас, це не аргумент, а спосіб маніпуляції. Рішення про розлучення має прийматися виходячи з реальності, а не зі страхів чи шантажу.
Як захистити себе емоційно?
Розлучення у таких умовах — це велике психологічне навантаження. Важливо мати підтримку: друзів, родину, психолога або юриста. Подивіться на ситуацію збоку: якщо стосунки перетворились на боротьбу, а дитина стає елементом цієї боротьби, шлюб давно втратив здорову основу.
Замість того, щоб відчувати провину, зосередьтесь на тому, що хочете створити спокійне та безпечне середовище для себе й дитини. Діти адаптуються набагато легше, коли бачать, що мама спокійна та впевнена у своїх рішеннях.
Якщо чоловік не хоче розлучатись і прикривається дитиною — це не перешкода. Закон дозволяє розірвати шлюб без його згоди, а суд може ухвалити рішення навіть без його присутності. Дитина не повинна бути інструментом тиску, і її інтереси найкраще захищаються тоді, коли батьки живуть окремо, але без конфліктів.
Головне — не боятися робити крок вперед. Якщо стосунки більше не приносять тепла і спокою, ви маєте право завершити їх і побудувати нове життя, де маніпуляції та страхи не диктують ваші рішення.