Історик і перекладач Віктор Губарев понад півстоліття досліджує морське піратство — від архівів до науково-популярних книг. Його перше захоплення темою почалося ще в школі, після прочитання роману Рафаеля Сабатіні «Одіссея капітана Блада».
«Коли мені було п’ятнадцять років, я прочитав роман Рафаеля Сабатіні "Одіссея капітана Блада". Це була художня книжка, але після неї мені захотілося дізнатися: а ким були пірати насправді? Не вигадані капітани з роману, а справжні історичні постаті. Я почав шукати відповіді».
Пошук інформації у радянському Донецьку 1970-х був складним — у бібліотеках майже не було наукових джерел. Губарев використовував міжбібліотечний абонемент, працював із мікрофільмами й оригінальними документами XVIII століття.
Мови, архіви, дисертація: як формувався науковий підхід
Із перших років дослідження історик самостійно перекладав англійські, французькі, іспанські та нідерландські тексти. Ці знання дали змогу вийти за межі художньої літератури й сформувати академічну базу.
«Мене цікавили не тільки битви, не тільки кораблі. Я хотів знати, як вони жили. Що їли. Як ділили здобич. Який у них був побут. Це й стало темою моєї дисертації».
У 1987 році в Саратові він захистив кандидатську дисертацію про морський розбій і колоніальну експансію у Вест-Індії. Це стало основою для наступних книг.
Піратство в літературі: між вигадкою і реальністю
На відміну від багатьох академіків, Губарев не критикує письменників за спрощення фактів:
«Я не обурююся тим, що художники вигадують. У них інша мета — створити яскравий сюжет, а не відтворити правду...»
«Першу частину "Піратів Карибського моря" я подивився й подумав: це не пірати. Це Дісней. Фентезі. Атракціон. Але потім зрозумів: завдяки цим фільмам люди знову почали цікавитися історією».