Сьогодні, 9 березня, рівно 206 років з дня народження видатного українського поета, прозаїка, драматурга, художника, політичного і громадського діяча Тараса Шевченка, який запам’ятався через нелегку життєву долю, творчі здобутки.
Митець за роки свого життя боровся за незалежність України та українського народу, бачив її вільною та суверенною державою з власною культурою, історією та мовою.
Життя майбутнього Кобзаря розпочалося 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині у родині кріпаків. 14-річним хлопцем його взяли на службу до двору поміщика П. Енгельгардта та переїжджав з ним до Вільнюса та Петербурга.
У 1832 році Тарас навчався художницькому ремеслу у В. Ширяєва, аж поки через 6 років його не викупили з кріпацтваВ. Жуковський, О. Венеціанова, М. Вельгерський, Є. Гребінка та інші.
У 1844 році Шевченко закінчив Академію мистецтв. А у лютому 1847 року почав працювати викладачем малювання у Київському університеті. І у березні того ж року був заарештований за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства і за антисамодержавні поезії. За це його заслали до Орської фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про заборону писати та малювати. Проте одне двох свої вмінь, малювати, йому все-таки доводилося. Як художник Шевченко увійшов до складу експедиції з метою дослідити Аральське море.
Писати Шевченко почав у другій половині 30-х років 19 століття.А у 1849 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій «Кобзар», в 1945 вийшла героїчно-романтична поема «Гайдамаки».У 1843-45 написав цикл поезій «Три літа»,«Чигирине, Чигирине», Великий льох», «Стоїть в селі Суботові»та поему «І мертвим і живим». У них автор гостро критикував соціально-національне гноблення українського народу. Цикл віршів, що вийшов пізніше, він назвав «В казематі».
У 1854- 58-роках написав російською мовою повісті «Музикант», «Художник», «Нещасний», «Капітанша», «Близнята».Останній прозовий твір на рахунку письменника є повість «Прогулянка з задоволенням і не без моралі» 1856-58 років та щоденні записи «Журнал».
За період 1858 року Шевченко написав низку високих зразків інтимної та пейзажної лірики, що опубліковані в журналі «Основа» та альманасі «Хата».
У 1857 році Шевченку вдається вирватися з полону, і він негайно повертається до Москви, а згодом і до Петербурга.
У 1859-60 роках він виконав офорти з творів зарубіжних та російських художників, за які отримав звання академіка гравірування.
З 1859 року і до своєї смерті Тарас Григорович час від часу проживав в Україні. Проте померти йому судилося в столиці Російської Імперії Петербурзі. Серце поета зупинилося 10 березня 1861 року. Шевченка спочатку поховали на Смоленському кладовищі (Петербург), а втравні 1861 року його прах перевезли на Чернечу (Тарасову) гору поблизу Канева.
За час свого життя він досконало володів станковим живописом, графікою, монументально-декоративним розписом, технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Є автором понад тисячі мистецьких творів, з яких 160 не збереглося до наших днів.
На честь такої величної особистості, у багатьох країнах світу йому встановлені пам’ятники, його твори перекладені на десятки мов, в Україні його ім’ям названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці і навіть міста. Наприклад, Національний театр опери та балету України ім. Т. Шевченка, Київський національний університет ім. Т. Шевченка, центральний бульвар Т. Шевченка у Києві.